* * *
В. К.
Зустрiнемось, посидимо в “Пiнгвiнi”,
А потiм у “Олесю” перейдем.
Там ще по п’ятдесят собi вiзьмем.
Тим часом вечiр зi своєї скрині
Зірки дістане, щоби темно-синє
Встелити небо. На земний едем,
Як дощ, проллється злотосяйний щем,
А в сутінках спливатимуть видіння,
Немов дива, або дитячі мрії.
Це буде потім. Поки що прийми,
Мій друже, найщирiшi побажання:
Повік тобі не втратити надії,
Втішатися путящими дітьми
I чарку пити, і не на останні.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.