КВІНТЕСЕНЦІЇ
1.
Я йшов… Із камінця ступив на зірку,
Я всесвіт обійняв в собі самому,
А Слово мою душу спопелило
І знову відродило до життя.
Я бачив, ким я був і ким я стану,
Усі світи, в яких мені бувати,
Усі думки, які до мене злинуть.
Я бачив те, про що забув назавжди.
І повернувшись до долі, я оплакав
Той камінець, що береже пилюку
З могил забутих і могил, що будуть.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.