* * *
Маленький Поет та Вітьок до шалману,
Як до дівчат, летіли на крилах,
Де розливала знайома панна,
Зеленоока і пишнотіла.
Але до неї були байдужі.
Взявши дві півлітрові банки,
Пили і дивились, як мовчки тужить
Сліпий п’яниця за дивом світанку.
Поруч молодики щось горлали.
Слова гидотні, мов каменюки,
Хвацько під саму стелю кидали,
За тим ловили у брудні руки.
У гаморі цім жило сьогодення,
У цигарковім ковтанні диму.
Ховали надворі трави зелені
Цвіт нерозквітлий, згублені рими.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.