* * *
Здолати забуття й самого себе,
Лихе в собі, безвілля і одчай.
Зростить пісень небачений розмай,
П’ючи могутність зоряного неба.
Непевний шлях, який звершити треба.
І відступай там чи не відступай,
А правду вічну й Божий Дивокрай
У душу взяв, її приніс на требу
Вкраїні й Господу, п’ючи трунком печаль,
Та Бог сказав про радість подолання.
Якби печаль у радість перейшла,
Якби в собі відкрить безмежну даль
І осягнуть безобрії єднання,
Щоб стала цвітом сірая зола.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.