* * *
Припруться солодкії на могилу,
Скажуть, що був зачумлений світом,
Скажуть, мав поетичну силу,
Та навіть не знав, де її діти.
По правді я є ніяким поетом:
Лише початок складаю для вірша,
А далі в якімсь чудернацькім леті
Рядки сплітаються краще чи гірше.
Що там буде: чорне, яскраве.
Чим скінчиться, ніколи не відав.
Та не забава було, не забава,
Бо завше смуток за словом слідом.
Слово ж для мене — таїна таїн,
Шалом, зненацька, впокорить не можу.
Авель кличе, глузує Каїн,
Дивиться в очі зірниця Божа.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.