* * *
Від дому знов, лечу від дому,
А хмари купчаться навколо.
З пиятики така утома,
Що сам не свій, чужий, прокволий.
Але минулося, й дівчина
Чужа тепер, тепер і завжди.
Моє коханнячко — руїна.
Я збагатів, його віддавши
Своїм віршам, своєму вчора.
Як добре просто жити, жити!
Через ліси стрибає горе,
Уже безсиле ухопити.
Стрибай собі, дурне й горбате,
Стрибай, аби зламало ногу.
У літаку так добре спати.
Я добре сплю. І слава Богу!
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.