ЕЛЕГІЯ
Читаючи казки я заблукав в уяві.
Я бачив рід людський в могутності та славі,
Що панував над безміром світів
Та все робив, чого б не захотів.
І темряву, і світло мав для себе,
Як ідол, що постійно має требу
Од вірного жерця. І сповнений гордині
Міняв на жовтувате небо синє.
Здавалось людям — їх безмірна влада,
Але приходив смуток листопаду,
І кожен перед Господом ставав,
Й, крім сутності, нічого вже не мав.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.