* * *
Не хлібом єдиним… Але придивися,
Чого ще шукають? Нічого, крім хліба.
Це людство, мов шлунок. Ввижається, ніби
Ми схожі на зграю вовків на узліссі,
Що ладні, забувши про порух рушниці,
Метнутись в кошару і свіжої крові
Напитися вдосталь. А очі-зірниці,
А очі в дитини такі волошкові.
Навіщо, навіщо очам крижаніти?!
Не хлібом єдиним, не хлібом єдиним.
Ти чуєш, малеча? Ти чуєш, людино?
Тривожиться скрипка, питає трембіта:
Невже тебе створено лише для тління?
Хіба твоя слабкість — єдина основа?
Земля віддає свою силу рослині,
А спраглого Правди напоює Слово.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.