* * *
Старе русло поросло лататтям.
Сивиною припало волосся.
І спогади, як багаття,
І спогади — вогка осінь.
Десь далеко зникає потяг,
Наче ранок, зникає далеко.
Як граційно, поглянь, в польоті
Робить коло старий лелека.
Скільки раз до рідної хати
Він вертався з чужого краю.
Але знову і знов відлітати —
Це вже знаю.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.