* * *
Моїх поезій гемокони
Підтримують убоге тіло,
Таке собі рожево-біле,
Покірне вічному закону
Старіння, тління, звичних вад,
А ще покірне власній хоті.
Але буває, що не рад
Аквамариновій скорботі
Віршотворіння. Щем душі
У серці відгуку немає.
І ненароджені вмирають
Слова, а рими на ножі
Навмисне падають, немов
Патриції в часи проскрипцій,
Що марно проливали кров,
В базарний день сумирні вівці.
А ще буває, порожнеч
Відкриються страшні пащеки.
Не порятує низка втеч
У дикі угри, хитрі греки.
Замовкне Фебова струна.
Печально відвернуться Музи.
І тільки правда мовчазна,
І біль невільної Яузи.
***
© Сергій Гольдін. Всі права застережені.