ТОБI — ПОЛИН
Гостей на землi цiй
Не бракувало в лiта давнi
Не замикались дверi хат
Мiськi ворота
А пiзнiше цi дверi
I ворота тесанi дубовi
Порубали та звалили
Своїм вони назвали
Наш єдиний край
Мабуть тодi то Бог
В сорочцi вишиванiй
Вiдвернувся не прорiкши Слова
Хай цю країну окалiчать
Руками своїми роздеруть
Пiдпишуться чужою кров’ю
Пiд брехнi своєї грамотою
Опечетають тавром облуди
А народ наш правами славний
В ярмо свого закону запряжуть
Страждання безнадiя
Безрозумнiсть сильнiша вiд
Оков з залiза
Широки її крила опали
Прикривши всю окаянну землю
Привели сон на явi
Сон чорний безпам’ятний
Без думок вiн
I без снiв
Тiльки ноги пам’ятають
Як iти в борознi оравши
Тiльки руки не забули
Тримати цiп
Крутити жорна
Сам як зерно
У чужих жорнах
Їм — смак цього хлiба
Тобi — полин зiв’ялого життя
05.12.1986 р.
© Юрій Гаврилюк. Всі права застережені.