П Е Р Е Б О Р И
Шляхи чумацькi зореплавiв
Загубленi у тiнi цифер
Вiднайдеш дорогу
Лише звернувшися на полюс серця
Вiд матерiї сучасного свiту
Вiдчування втiкають
Бiльмом заросло душi око
Нам
Засудженим на органолептику сприймання
* * *
Зазорiло нiчне небо
Сонце вiдiйшло купатись
В пiдземному морi
Щойно досвiтом винесуть його
Два небеснi лазебники
Таємнi iстоти
* * *
На ступенях неба
Тiнню привдягненi
Янголи
Свiчi в руках простягнених —
Зорi
* * *
Осiннiй вечiр став нiччю
Серед села церква вiтражами горiла
Хрести простяглись у небо
Де Молочний шлях
Чумацький шлях
В Єрусалим дорога
А старi люди
Ще iншу правду носять
Шляху оцього половина —
Путь праведникiв
Друга —
В бiк пекельного провалля
* * *
Сутнiсть i несутнiсть
Пiсля знятої зi стiни iкони
Не лишається пусте мiсце
Скiльки ваги у словi
Яке мовчки подумане
Пригадуємо старi повiр’я й забобони
В гаях старих богiв
Душi хрищенi
Пам’яттю пасуться
Вистояти супроти вихрiв сучасностi
* * *
Мiсяць звали оком Божим
а величина його
Як заднє колесо вiд воза
Колись цi колеса залiзом окували
А коли поглянеш на його
Через хустину
Видно як Каїн
Держить на вилах брата Авеля
* * *
Входжу до церкви старої
В якiй хрестили
Предкiв i мене
Не чую тут рiдної мови
Мабуть земля за хвилину здригнеться
Витече з мiсця де мої ноги
Обдирати церкву з iкон
Це святотатство
Смертний грiх
А чи ж не жива iкона
Народу мова
* * *
У рiках землi
Тече вода джерел чистих
Кров в дорозi з серца в серце
Загусає вiд щоденного намулу
Не очищеного олiєю
З Господнього гробу
Ми слiпi але гордi
Бо очима можемо оглянути
Все що взяли в руки
* * *
Бувало —
Янголи на землю сходили
Зачерпали воду
Несли у височiнь небесну
Луком райдуги
Сьогоднi потiшає нас повiр’я
Що люди
Якi в пiдземному свiтi —
Визнають нас богами
* * *
Свiчка перед дзеркалом
Чи рiзна вiд свiчки
Перед iконою
Чи свято це
Коли не йдемо до церкви вранцi
* * *
Душа пiдкорюється сучасностi
Євангелiю читаємо
При сяйвi електричних свiтел
Ставимо свiчки
Злiпленi в автоматi
Це не дивує нас
I не тривожить
Бо душi праведникiв
Все ж линуть на небо
Засвiтитись зорями
* * *
На рушниковi чорна нитка
Нiколи не схреститься з червоною
На життєвих дорiг перехрестi
Не повертай нiколи вбiк
* * *
Гриземо мудрiсть мов горiхи
Беззубими устами
Обслинивши вдаємо
Що спiзнали смак
* * *
Мандрiвника проминання часу тiшить
Меншає перед ним вiдстань дороги
А як сприймають це проминання
Положенi у смертну постiль
* * *
Чи за моєю труною
В останнiй дорозi
Пiде лише собака
Зi свiчею палаючою в зубах
* * *
Пiду на цвинтар
Зустрiну душi
Якi одвечiрком
Запалюють свiчки своїх похоронiв
Як i наша доля
Посмiхнуся сумно
27.10.1988 р.
© Юрій Гаврилюк. Всі права застережені.