* * *
А свiтло
Чи воно мертве
Однаково сонцю свiтити
На стiни домiв
I в’язничнi мури
Промiння висушує
Воду джерел i краплi кровi
На полях екзекуцiй кулею
I голодомором
Осiяє безтурботно мертвi
Пустинi спопелiлого духу
Але в зернах збуджує життя
Виростає ряст
Топчуть його босоногi дiти
02.03.1990 р.
© Юрій Гаврилюк. Всі права застережені.