Юрій ГАВРИЛЮК

* * *

Цiлую твої руки
Настiльки твiй стид дозволяє
М’якiсть долонi тепла як пiсок
При заходi сонця
Вiтер гладить пересипнi хвилi
Чую живчик кровi
Пестить мої губи теплом
Ехом несеним вiд серця

Коли можу уста твої цiлую
Це спогад ранку в п’ятiй порi року
На континентi якого немає
Зiткнення i проникання тiла
Зливаються в одне живi рiки
В собi заколихує нас
Запiзнений мiсяць

Ми самi i святочнiсть
Пейзаж мальований весновим дощем
Хвилина по травневiй бурi
За окном соловiй з пелюсток п’є воду
Напруживши горло в чеканнi вечора
Синє скло флаконiв дрижить в тишi
Ехом падає на твої перса
Малини стисненi зубами течуть соком
Розливаються всiми таємницями тiла
Напружений вливаюся в тебе
Помiж мокру пiну пелюсток чекання
Корабель добиваючий до найдалiшого причалу

11.03.1990 р.

© Юрій Гаврилюк. Всі права застережені.