Надія ГАВРИЛЮК

* * *

Щемить душа моя, щемить…
Летить униз. Ще мить, ще мить
І крила зранить об каміння.
Мина усе. Усе зазнає тління
У світі цьому. Та нетлінний дух
Помчить у вись, щоб злитись з богом.
Я скину втому. Зір ще не потух,
Біль, що навис, залишу за порогом.

***