Надія ГАВРИЛЮК

* * *

Ніч запалила в небеснім храмі свічі,
Хтось ніжно дивився комусь у вічі,
Згубивши часу швидкоплинному лік
І вірячи щиро, що це вже навік.

А ніч, обгорнувшись в ефірний хітон
На землю зійшла, навіваючи сон,
І всі покорились володарці – ночі
Хто з волі своєї, а хто неохоче.

Ніч запалила в небеснім храмі свічі,
Хтось пильно дивився комусь у вічі,
Намагаючись душу чужу прочитати
І тайни її до кінця розгадати.

А ніч у храмі любов пом’янула
Вийшла, і двері тихенько замкнула.
Прозору тишу сполохав ранок
Ніч утекла – розпочався світанок.

***