Надія ГАВРИЛЮК

СЛОВО

Слово забуте зі сну розбуди,
На чолі зморшки у нього розгладь,
Хай веселково і юно цвіте,
Пісню співає на втрачений лад.

Хай воно голубом в небо зліта,
Смуток розвіє чи втішить самотні літа,
Втішить журбу, перев’яже надламану віть,
Стане над пусткою килимом білих суцвіть.

***