Мова
Душі народу глибина,
Її невичерпна скарбниця.
Неопалима купина,
Народна мова мов зіниця.
Іду до твого джерела,
Ти ще жива, ти ще хвилюєш.
Шевченка мово, ти жива,
І вічно жити в світі будеш.
Наче сопілка, ти звучиш,
Устами Лесі Українки.
Франка ти тугою кричиш,
Рідна і чиста до краплинки.
І Рильський — батько так збирав
Її розсипані перлини.
Любив, і славив, і плекав
Він щиру мову України.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.