* * *
Заплівши маки у свої косиці,
Удалині колосяться жита.
Блищить вода у польовій криниці
І польова волошка відцвіта.
Схилився смуток до причілку хати.
В туманному серпанку береги.
Я буду цілий вік тебе чекати
Із серцем, переповненим жаги.
І мокрі вишні на вуста так схожі,
Іскряться, як бурштин на висоті.
Десь забарились дні мої погожі,
Самого залишили в самоті.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.