Україно моя
В тобі і сум, гордість, і тривога,
Безсила й сильна, ніжна і смішна.
Давно твоя розкрадена дорога,
Не раз твоя розстріляна весна.
Здавалось все, загинула, пропала,
І щезне мова, струситься наш люд.
Ти пробудилась, відродилась, встала.
Змиваєш з себе всякий рабський бруд.
Щоб зірка ця зійшла на видноколі,
Воскрес Тарас і попелу розрух.
Із символом калини і тополі,
Піднявся наяву Народний Рух.
Дзвонили дзвони в Києві і Львові,
Тернопіль, Теребовля піднялись.
Здобулась воля без краплини крові,
Це божа воля, та не помились.
І кожен день встаю я у тривозі,
І з Києва чекаю я гінця.
Відродження Вкраїни ще в дорозі,
Відродженню немає ще кінця.
Та все ж таки ти встанеш, Україно,
Я вірю, що прийде зірковий час.
Відродишся нарешті із руїни
І буде так як заповів Тарас.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.