* * *
Знову поїзд помчить на Тернопіль,
І дорога упаде до ніг.
І тривога на душу, як попіл,
І надія на серце як сніг.
Все минуло, навіки минуло,
Теребовлю покрив білий сніг.
Скажеш мила — кохання не було,
Все минуло і згадувать гріх.
***
© Володимир Гдаль. Всі права застережені.