ПОРТРЕТ
Білки очей, засмаглі на вітрі,
блистять опуклою поверхнею,
чваняться…
Пензлі рук всмоктують фарбу,
терпляче прикладаються до стін,
дарують їм нові візерунки,
відпускають гріхи…
Мішковиння плечей не вірить китам,
прагне відповідальности,
посапує…
Витинанки чола, зустрічаючи друзів,
пригадують виставки
найдорожчих металів,
де знайшли собі матерію для форми,
що їхню здивованість понесе у назавжди.
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.