КРОВ ПРО СИЛУ
В руках твоїх угледівши меча,
не пустити до фортеці думки
взяти свого…
хто болем озброївся,
від болю нестерпного стратить себе…
хто підставив упевнено голову останню,
гільйотин всім панам паном впізнається…
поволі крапатиме моя безстрашність
на страх твого неба,
важке ядро летітиме в утробу світову,
єдиним помахом слабкости послане…
наливайся силою і п’янись пійлом одвічної муки…
мужнім для мене будеш,
як тугу ран моїх
змочать води милосердні твоїх глибин…
сильним станеш,
коли видолаєш не пустити кров,
коли вволаєш у власне тіло
людської любови списа…
з першим ударом отримаєш поразку…
я втримаюся мовчки…
затопчемо обоє власні голови збілілі,
до списку каторжників давно занесені…
вже час нам піддаватись найважчій боротьбі,
про порятунок в долі не благаючи,
відступу стежки не шукаючи,
йти сміливо у бій проти себе,
себе здобуваючи…
зрубаєш —
я проросту терном жаху насолоди
у всіх твоїх степах широчезних,
пошкодуєш —
прийму тебе до свого саду,
найпочеснішим місцем у ньому поступившись…
…он …поруч лежить мій меч,
…моя згуба…
не думай про нього, коли доторкнешся до серця,
знай: він переможений…
скорився перед смертною…
зціли себе
і цілий всесвіт впаде до ніг,
злетівши до висот наднебесних…
…врятований для врятованого…
***
© Галина Гевків. Всі права застережені.