Галина ГЕВКІВ

КРИЗА

На диво славний нарис цей несірий,
зневагою терпіння вщент подолане,
вульгарний виклик спокій заколисує
і погляд відвертається напоказ…

А над гріхами громіздке Воно…
крізь капіляри, що дзюрчать, потріскані,
до біса гарне небо. Чи примариться
народження червоний тихий дар?..

Розоране до цятки моху тло
гвоздики застилають тінню тлінно,
не доведеться йти в брудну мандрівку
по білу воду до ворожих веж.

Під смолоскипом молитов тяжких
прогнеться нитка, виткана із цукру,
коханий сон понищить суть вологу,
чи затремтить врятована знов фальш?..

В танку з Шопеном муза віднайдеться
для гордої ходи, чекань нехитрих.
Циклічність не обходиться безслідно:
засув по скрипці раз-у-раз чимдуж…

Закрутиться у звичній круговерті
осінній дим, розпатланий звучанням
мелодії чудної — все до низу,
червоним розлилось нове життя.

Шмигне клубок не в’язаних шкарпеток,
надії пересаджені… чи довго
творінням палим пити сік огиди
і шкіритися вправно сам на сам?..

***

© Галина Гевків. Всі права застережені.