Павло ГІРНИК

* * *

Такі непрохані сніги,
Такі терпкі, такі вдовині;
І безгоміння навкруги,
І тужно птаху і людині,

І попідтинню ледь гойда
Сухою гілкою калина,
І сутеніє…

Не біда —

Є хліб, і сіль, і Україна,

І добрі люди, і слова…
І так пророчо, так прощально
Обличчя наші осява
Тоненька свічечка шпитальна…

***