* * *
Залишається осінь. І цяточка світла в імлі.
Залишається небо, в якому немає свободи.
Умиваємо руки, а душі і досі в золі.
Поминаємо Бога, якому не вірили зроду.
Почекаємо гніву?
А муки… що муки тобі,
Коли стогне душа від чужої ганьби і неслави.
…Полюби свого брата, і ворога теж полюби,
І останню повію люби нелукаве?..
Полюби. Порятуйся. Сповідуйся. Не проклинай.
Через пекло іди до воріт непотрібного раю.
…Се межа чи безсилля? Початок чи все-таки край?
Народилась душа, перемучилась чи помирає?..
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.