Павло ГІРНИК

СПАДЩИНА
(поема-цикл)

2. ДОСИТЬ З МЕНЕ І МЕРТВОГО СЛОВА…
/монологи/

МУШТРА

Всемилостиве, всепрокляте,
Нікчемне воїнство пихате.
Рудий фельдфебель козлоногий
Мені відпустить всі гріхи:

— За что попал? — спитає строго.
За сочинительство? Глухи
К тебе, пиит, остались массы,
Посколь ты здесь… А все ж дурак!
Ведь сам, небось, из свинопасов…
Царем обласкан… Что же так?

— Так точна! — крикну дуже браво
І в очі гляну, як орел.
— Нехорошо-с… Оно, держава,
Непоколеблема. Как смел?!

Тебя сюда представить срочно
Нам приказали, чтоб язык
Не распускал. Панял?

  — Так точна! —

Я вже і бліднути відвик.

Оборони, не дай сказиться!
Муштруються аж до зорі
Панята, злодії, п’яниці
І недобиті кобзарі.

— Равняйсь! Сматреть! Пашол!.. —

                  І знову:

— Не рассуждать! Стаять! Кругом! —
Коли почую людську мову?!
— Шевченка, смирна стой! Бегом! —

Лягай, вставай і знов лягати,
І знов біжи. Помилуй Біг!
Якби щоденно те складати
Вже б до Америки добіг.

Тут кожне слово і до слова
Обездуховлені за так.
Люблю російську щедру мову,
А тут живеш, як між собак.

І ні писать, ні малювати,
Ні думати…

Лише корись

І, як накажуть, гинь, солдате,
За те, що проклинав колись, —

Гинь за отечество преславне
Та милосердного царя!
…Солдатська думо захалявна,
Чи ти розрадиш кобзаря,

Чи він заплаче понад муку,
Чи струни пучками торкне,
Чи візьме думу ту за руку,
Як брав за серденько мене?

— Шевченка, вольна! Тут пииты
Не заскучают по перу! —
…Хотів був з туги вже не жити.
Але за що я тут помру?

***

© Павло Гірник. Всі права застережені.