* * *
Світла тиша, світла тінь
Світлі спогади і луни.
Із яких мені видінь
Ті, що росами гойднули?
Відбудили праслова
Вітер на вітри пустили
І стерня, немов жива
Протинає небосхили.
І німує, і гримить,
І змагається, і рветься
Те, що зупиняє мить
Не зважаючи на серце.
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.