* * *
Прощайте, сестро.
Перейшов межу.
Не кожному Остапу Соломія.
І ні за кого вже не докажу,
І встигнути, напевно, не зумію —
Минувся світ, минувся в ньому гість,
Минулась пустка, яку звали раєм,
Є голос звідси, що не відповість.
Був голос звідти, що відповідає.
Лишилось те, де не буває слів,
А тільки туга вгадувана — сину!
…Пощо гордую серед тих послів,
Які не вміють впасти на коліна?
грудень 2000
© Павло Гірник. Всі права застережені.