СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ
Монолог
Скінчились муки, надія не ошукала…
З щоденника С.Руданського
Сповідаймося, друже, але не тужімо —
Перелітна розмова серця виміта.
Край твоєї дороги синіє ожина.
Край моєї дороги чорніє сльота.
Поки наша зоря ще не впала на крицю,
Поки вперта рука ще тримає перо,
Є у нас Трахтемирів, козацька столиця,
Що вже сунеться з кручі в зелений Дніпро,
Є дорога далека, туман при долині,
Є пісні незабуті, степи і гаї.
Є де вмерти — спасибі й на тому,
Вкраїно.
Упаду головою на руки твої.
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.