* * *
Що буде, що було — востаннє.
Вдивися у буденну мить!
Не прогайнуй того повстання,
Коли без відома болить,
Коли в душі нема нічого —
Лише саме передчуття
Отої битої дороги,
Що вже над урвищем буття…
Зневірився, бо що не пишеш,
Вже пережив і спопелив.
Навчай себе такої тиші,
Коли не треба рим і слів.
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.