Павло ГІРНИК

* * *

Вимучує, ховається і никає
У кожнім слові впертий вереда.
Усенький час залізний дідько Ніколи
Його колише й в очі загляда.

Морочиться не день і не годиночку,
Навчає по розумних книжечках.
А вибита і виклята дитиночка
Кричить собі у мокрих пелюшках.

З усіх суєт натіпані і виткані,
Непрошені, невчасні, бо не зву,
Голодні, голосні і незацитькані
Вночі слова випручуються з вуст.

Замліле серце вирубцюють ліками
І зашпори лишатимуть в душі,
Аж поки знов залізний дідько Ніколи
Не приколише їх на спориші…

***

© Павло Гірник. Всі права застережені.