* * *
Мабуть, не скажуть: має власний голос.
Старенькі рими, вивірений ямб.
…Новий щороку визріває колос,
Але єдина мати всім — земля.
І я б хотів нічим не вирізняться
У колі побратимів по перу —
Ні долею, ні болем, ні прокляттям —
І вірить в те, що, може, не помру
В одному слові — тихім і суворім.
На тій землі, де серце догоря.
Якій поети світять, наче зорі.
Яка поетам світить, як зоря.
***
© Павло Гірник. Всі права застережені.