* * *
Засушу пам’ять про тебе
Й за вітром: лети собі.
Відходить так наше літо,
Тягне за косу хтось осінь.
Серце, з’їджене болем,
Не вигоїть клапоть сонця.
Чекатиму ще при березі
Другого твого голосу.
Аж поки сивим бевзом
Не гупнись в дикі степи.
Забудь і не згадуй як звали —
Імени не призовеш…
19 09 03
© Петро Гнида. Всі права застережені.