* * *
Ти увійшла
І впало покривало,
Замайорів над нами
Стяг нестримного кохання,
Із уст червлених
Слова солодким медом
Потекли
І в серці
Найпотаємні струни
Розворушили.
Упали так,
Як падають в густу траву
Достиглі вишні.
Нас місяць
Пас
Всю ніч.
Ти плакала
Печальною струною,
Мов дівчина над берегом
Червоної ріки.
І знову десь
За лаштунками
Осінь.
Багряна акварель
В віконній рамі
І місяць
Хитрим оком
За нами стежить…
18 XI 03
© Петро Гнида. Всі права застережені.