Кароль ВОЙТИЛА (Karol Wojtyla — в перекладі В.Грабовського)

III

1. ПРОСТІР ПОТРІБЕН КРАПЛІ ДОЩУ ВЕСНЯНОГО

Затримай на мить свій погляд на краплях
травневої зливи:
це ж у них відроджують блиск ясні гори зеленого
листя
так, що кожне тяжіє у краплі, щоб окреслені
межі розлити —
і, хоч очі виповнює подив,
не можеш, справді не можеш до дна
свою думку відкрити.
Мабуть, що втішатимеш бідну, ніби спросонну
дитину:
не цурайся, рідненька, блиску речей, залишся
у здивуванні!
Даремні слова! Чи не знаєш? Це ж нею ти, власне,
існуєш
у світлі речей так глибоко,
що мусиш для них щораз глибшого простору —
в собі — шукати.

***

© Переклад — Віктор Грабовський. Всі права застережені.