2. ШИЗОФРЕНІК
Є хвилі настільки глухі, такі безнадійні
— чи спроможуся ще на мисль, чи викрешу
з серця надію?
Не кидай мене тоді, а гнів мій не май за дію…
То зовсім не гнів, аж ніяк —
то лиш узбережна завія.
Та навіть найлегший тягар тоді вже зриває жили.
Йду, лиш стою незрушно, не чую жодного руху.
Знай же завжди — не стоїш,
бо в тиші пружинять
ті сили, котрі шукають свій шлях у вибусі духу.
І знову тоді — не знагла, не всього себе одразу —
спирайся на хвилю серця, гартуй свою волю.
В зрозпаченім блиску зіниць миттю
нехай не згоряє
те, що зріє в межах застою.
***
© Переклад — Віктор Грабовський. Всі права застережені.