ІІ. ПІСНЯ ПРО НЕВИЧЕРПНІСТЬ СОНЦЯ
1.
Твій погляд, занурений в душу, мов сонце, що впало на листя,
збагачує враз те буяння глибинну прозорість Природи,
купаючи в щедрім промінні
— Майстре, мерщій озовися,
що станеться з листям і сонцем? — вечір надходить.
1944
© Переклад — Віктор Грабовський. Всі права застережені.