Віктор ГРАБОВСЬКИЙ

КАЗАННЯ ПРО ПОНЕДІЛОК

Мій народ ізрадили нині
щонайпідлішим чином…

Пабло Неруда

1
По неділі
воскресає дровітня
на обійсті гендлярськім…
Ще не встигли зрадіти кури
червоному “ку-ку-ріку-у!” з-за овиду,
а пси — і гавкнути,
ще долежувало небо
на чоластих подільських стріхах
і снилися горобцям
орлинні ширяння,
а вже понеділок — як стій! — чатує над світом,
а вже мудрує
над старою,
як світ,
правдою мозолів.
По неділі
воскресає дровітня…
Що віки їй,
коли нині свято сокири!
Це вона
виціловує ніжно
тім’я слухняних полін
і затято перечить гудзам — парадоксу природи.
Празникуймо ж і ми.
Нині — свято сокири!
Воскресає дровітня,
що придумала дроворубів…
Ті ж — придумали ліс.
А вже ліс
сотворив сокиру.
Воскресає дровітня,
щоб не вмерла мозольна хіть…
…Над квітниками трісок
сходить циганське сонце.
Чи не хоче букет
на пам’ять
про славну традицію тижня
і плідність ідей дровітні?!
Готові підсушені дрова
чекають у куцих шерегах
на точний наказ паліїв.
Ти, мідний циганський бубоне!
Бубнуй нам весільного марша,
бо вже сокирище
заручене…
Не чекаймо неділі!

2
На багряному горлі кобзи
та й п’ять ручаїв білих.
Пісня дрімає,
а горло терпне.
Ріка руки п’ятьма ручаями
впадає
в її серце.
Пісня дрімає,
а горло терпне.

3
Плането, агов!
У смарагдовому Кийяго
нарешті запроваджено найсправедливішу демократію —
автодемократію
(контролюється автоматично, автоматичною зброєю).
Читайте наші газети:
введено щонайдемократичніший календар —
усі дванадцять місяців об’єднані спільною назвою —
райські,
ми спромоглися на щонайрівноправніший тиждень —
сім понеділків.
До уваги громадськості:
на честь найщасливішого дня єдності
дозволяється гратися, хихотіти і реготати
(на кожному розі можна придбати
автостимулятор доброго настрою).
Оголошено тотальний оптимізм!
Кожному, хто страждатиме на сумніви чи сум,
надаватиметься безкоштовне лікування
у кращих санаторіях к-раю
(скептики й песимісти — вороги нації!).
в останню годину:
щопонеділка біля президентського палацу
дозволяються карнавали
чи то пак, маніфестації — веселих, щасливих і задоволених;
оголошується конкурс на кращу декламацію поеми
про найщасливіший тиждень.
Слова продаються в усіх кіосках!!!
Наші військові
оркестри —
напоготові.

4
Таїнство зачаття світанку
триває
від перших сутінків…
Не бійся завмерти,
пісне,
в німотному череві ночі.
Хіба ж це тобі уперше?!
Не бійся загинути,
пісне,
бійся осліпнути.

5
Червоні хрипкі смолоскипи
кричать
щось
про котурни катів і кров,
надаремне пролиту.
Бредуть
у чорному проваллі неба
голодні, замучені
зорі,
конвойовані безруким незрячим словом,
а в теплому попелі,
що стогне,
мов кобзарське серце,
гребуться скажені кулемети,
шукаючи
сльозу
пісні.

***