Віктор ГРАБОВСЬКИЙ

ВТРАТА

Як не сонцем,
то хоч місяцем,
хоч місяцем…
Лиш воно не зоріло —
горіло.
Як хотіло палахкотіло,
гріло…
Та й чи ‘дного зогріло?
А на рано
прийшла розплата.
А до рана
серце вистудилося,
мов покинута хата.
І ніхто не помітив
у цілісінькім світі,
що серце його
перестало горіти…
І ніхто не помітив
у цілісінькім світі,
що серце його
перестало
боліти.

***

© Віктор Грабовський. Всі права застережені.