“БАРХАТНИЙ СЕЗОН”
У жінок такі тривожні очі,
мов пожежа на крухкій стерні.
І пече сльозою “Київ — Сочі” —
найчерствіший поїзд — по мені.
Не ридайте, журавлі, журою,
припильнуйте — вишні зацвіли:
ген застиг нежданною зимою
отчий сад — од Росі до Сули.
І дзвенять,
немовби бють
на сполох,
мов ховають радощі мої,
цвіркуни в покинутому полі —
бабиного літа солов’ї.
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.