* * *
Життя жорстоке. Милосердя острів
уже ледь мріє в сивих полинах
і човен наш давно не вирина,
розбитий вщент об каменюки гострі.
Плавець а чи весляр — ми тут лиш гості,
як рими у поезах Старуна.
Та зойків наших стомлена луна
вертається піснями з високості.
Життя прекрасне! Поки ти пливеш,
змагаючи і рифи, й вал девятий
та сліз пекучих кришталеву креш.
А руки склав — і вже воно, трикляте,
перетира тебе, немов друшляк.
Отож і зойк т вій — тільки переляк.
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.