ДИПТИХ БАЖАННЯ
І
Навкруг — одні слова.
Пустеля.
Стеля!
Оранжове
надсадне “ля”
полудня
відлунює в серці, спраглому тиші.
Де ти,
оазо мислі?
ІІ
Пісне, принишкла у збляклому листі,
шерхом сторосим — пролийся.
Ноче займистої білої млості,
грій мої очі — не кості.
Зоре, що ніжно зориш з високості,
хочу Тебе — не в гості.
Жінко за гострим святешним обличчям, —
облиш мя…
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.