* * *
Треба, мабуть, таки треба,
щоб довго ще падав сніг,
щоб не боліли ребра
голих дерев уві сні.
Треба, а певне, що треба,
щоб довго той сніг розставав
і тиху щоб сповнила требу
невільниця вічна — трава.
То й знову прийде потреба
назватись твоїм ім’ям…
Й злетять в небеса дерева
налякані
крил наших
полум’ям.
***
© Віктор Грабовський. Всі права застережені.