НОСТАЛЬҐІЯ
опустивши руку гладиш пса
опустивши вдруге цупиш пиво
хоч собаки вже давно нема
і тримати пиво невластиво
в цім будинку що пливе у ніч
відчинивши всі ілюмінато-
ри і ре тікають з вікон пріч
і тебе не хочуть оминати
тож вчуваєш кожен схлип і зойк
кожну склянку дзенькнуту об пляшку
кожен вигук: вийди зойк а зойк
хоч гуляє зойка у наташки
хоч і не потрібна вже вона
біля перелазу й перевозу
ніч минає в пашки-пацана
ніби перегар від передозу
опустивши руку в теплу синь
опустивши другу в сонне літо
знову чуєш рідні голоси
наче жанна блезова кобіта
що сидить десь там он-о внизу
де цигарки блимають як фікси
і як спалахи далекі у грозу
креслять в твоїм прізвищі дефіси
12.06.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.