БІЛЕ
що траплялося після від’їзду
не вкладається в амфібрахій
ні дзвінок в якому намисто
запитань про різницю парафій
що з’єдналися на підлозі
розірвалось в солодкій знемозі
ні бажання пізнати наймення
того янгола-охоронця
що тримає тепер щонайменше
за рукав за лікоть за
стронцій
цих питально-чужих емоцій
чим насправді був небезпечний?
тим що відповідати ґречно
можна по-набоківськи просто
от лишень перверзійно дуже
де мовляв мені бути мостом
об’єднавчим чи пак потужним
де мені серця розбивати
коли сніг летить пелехатий
в кришталевій кулі у насті
коли склеїлось щойно власне:
чи то серце а чи оте
що всередині ібт
25.08.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.