АКТ
осіння ніч розхристана як гейша
(була “циганка” років п’ять тому
коли аквінського читали ми тому
хоч ні до чого він в цій ситуейшн
а хто до чого? “осінь” же кажу)
осіння ніч в цій збірці недоречна
де тільки вдих лелітньої пори
(чи можна видихати гомін риб
стрибаючи у незворушну гречку
яку не чешуть літнії вітри?)
і не сезон продовжувати тему
в тім самім донжуанськім амплюа
(от би до рими вплести “наплював”:
на що? на дона жу еспанські темпи?)
а час вдивлятися: кого ж ти вполював?
осіння отже ніч картата хустка
(допіру був картатий носовик
але нічого і здається звик
втирати грим на вилицях пелюстки
(дужки подвійні бо вже чую крик:
це з іншої поезії чужої)
конструкцію оцю закину пріч
(тут проситься чужинна “глупа ніч”
але вже “ніч” потрібна нам сухою
вірніш “гроза” і штивна наче річ
грозлива жінка) бо нема завершень
десь на початку збірки керуак
чи то був ален гінзберґ він був перший
зими не було і не було смершу
і ще жилось на світі абияк
17.10.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.