ПРОВИНА
Стояв будинок темний, тихий,
і бігли його сни.
Штовхнути б двері, попроситись:
ти вже, мовляв, прости…
Якби зуміти, чуєш, вкотре,
і знавши наперед,
що там не сплять, що без погорди
хтось серце відбере…
Стояв будинок темний, сонний,
сказав собі: зажди.
Невже і тут — самі масони,
масони і жиди?
19.07.97.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.