ЗУСТРІЧ
Що, не бачила зроду міста?
Так будь ласка,
ходи,
дивись.
Я не був ще таким
та, дійсно,
я сьогодні конструктивіст.
Позичаю риси обличчя
у вокзалів
усіх держав.
Це для тебе — ще б пак —
незвично,
бо на всьму, як бачиш,
іржа.
Прямокутно
сміються люди,
розрізаю глухі кути.
Хтось там змінює
струни
на лютні.
Поспішаєш…
Цікаво, куди?
03. 1987.
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.