ҐУДЛАК
Моє щастя сиділо на призьбі,
колихаючи чорта ногами,
але сталося диво у Ризі —
завернуло до моногамій.
Моє щастя зіскочило з голки
мітофільного перелюбства —
від козацтва до віщої Ольки
повз Олеговий щит безумства.
Моє щастя не різало вени,
може — фенечки на зап’ястях.
Коли Смерть питає про мене —
озивається моє Щастя.
***
© Ігор Бондар-Tерещенко. Всі права застережені.